文章基本信息

标题：Антропологический кризис
本地全文：下载
作者：О. N. Gorodyskaya
期刊名称：Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серия: Теорія культури та філософіі науки
印刷版ISSN：2306-6687
出版年度：2019
期号：60
页码：12-23
DOI：10.26565/2306-6687-2019-60-02
出版社：V. N. Karazin Kharkiv National University
摘要：Статья затрагивает проблему антропологического кризиса в условиях существенных трансформаций современного мира. Современная мысль, испытывающая значительное влияние результатов разработок информационных технологий и генной инженерии, все более тяготеет к пересмотру прежних позиций в осмыслении человека и стремится сформировать его новый образ – гармоничного и даже более разумного, чем это было в эпоху просвещения. В последней трети хх века постструктурализм и постмодернизм окончательно разрушили классическую модель человека-субъекта и сменили фокус интереса с метафизического плана жизни на приземленный, практичный, телесный. Такая позиция стала естественным следствием развития западной культуры, в которой многообразные способы нового пространственно-временного восприятия мира опосредуются новыми технологиями и растущей сетью массовых коммуникаций. Однако для создания полноценной, практически востребованной модели человека необходимо проанализировать возможные перспективы ее применения, в частности, – в образовании и воспитании, а это требует изменений общемировоззренческих и философских оснований. Рассмотрены две возможные стратегии преодоления кризиса – конструктивистский подход и трансгуманистические идеи. Конструктивизм отрицает наличие заранее определенных сущностной природы человека, его базовых руководств и мотиваций. Напротив, конструктивизм рассматривает человека как психологический процесс и предлагает описание способов, которыми люди руководствуются при конструировании своей жизни. Таким образом, поведение человека не управляется, а выбирается, и он не имеет заданных авторитетов. Согласно трансгуманизму на смену человеку нынешнему идет «постчеловек», способный управлять своими психическими, интеллектуальными и волевыми качествами. В трансгуманизме также появилось направление экстропии, подразумевающей поступательное техногенное развитие, эволюционирование человека на базе сформулированных максом мором принципов. В реализации этих принципов мор видит философию будущего человека, но все они очевидно отсылают к человеку – обладателю разума, способному через обучение и науку изменить себя и мир. Для воплощения идей экстропии требуется значительная трансформация всей системы образования и воспитания, даже более – изменение самих основ жизни человечества. Оба подхода утверждают отказ от трансцендентального измерения, однако это обостряется вопрос о роли каждой личности в процессе формирования новой модели человека, что не может не вызывать определенные сложности в реализации обоих проектов.↓Стаття торкається проблеми антропологічної кризи в умовах суттєвих трансформацій сучасного світу. Сучасна думка, що відчуває суттєвий вплив результатів розробок інформаційних технологій та генної інженерії, все більше воліє до перегляду попередніх позицій щодо осмислення людини та прагне сформувати новий її образ – гармонійної та навіть більш розумної, ніж це було за доби просвітництва. В останній третині хх століття постструктуралізм та постмодернізм остаточно зруйнували класичну модель людини-суб’єкту та змінили фокус уваги з метафізичного плану життя на приземлений, практичний, тілесний. Така позиція стала природним наслідком розвитку західної культури, в якій різноманітні засоби нового просторово-часового сприйняття світу опосередковано новими технологіями та мережею масових комунікацій, що ростуть. Проте для створення повноцінної моделі людини, яку можливо було використовувати практично, необхідно проаналізувати можливі перспективи її застосування, зокрема, – в освіті та вихованні, а це вимагає змін загальносвітоглядних та філософських основ. Розглянуто дві можливі стратегії подолання кризи – конструктивістський підхід та трансгуманістичні ідеї. Конструктивізм заперечує визначеної наперед сутнісної природи людини, її базових проводів та мотивацій. Навпаки, конструктивізм розглядає людину як психологічний процес та пропонує опис засобів, якими люди керуються під час конструювання свого життя. Таким чином, поведінка людини не є керованою, вона обирається, і людина не має заданих авторитетів. Згідно трансгуманізму на місце теперішньої людині йде «постлюдина», здатна керувати своїми психічними, інтелектуальними та вольовими якостями. У трансгуманізмі з’явився напрямок екстропії, який передбачає поступовий техногенний розвиток, еволюціонування людини на базі принципів, що їх було сформульовано максом мором. У реалізації цих принципів мор вбачає філософію майбутньої людини, але усі вони, вочевидь, посилаються на людину – носія розуму, здатного шляхом навчання та науки змінити себе та світ. Для втілення ідей екстропії необхідна значна трансформація усієї системи освіти та виховання, навіть більше – зміни самих основ життя людства. Обидва підходи стверджують відмову від трансцендентального виміру, проте це загострює питання про роль кожної особистості у процесі формування нової моделі людини, що не може не викликати певних труднощів у реалізації обох проектів.
其他摘要：The article deals with the anthropological crisis problem in the conditions of contemporary world essential transformations. Contemporary thought significantly influenced by the informational technologies and genetic engineering researches results strives more and more to reconsider the previous positions in comprehension of human and to form his new image – harmonious and even more intelligent than it was in enlightenment epoch. At the fall of 20th century post-structuralism and post-modernism have completely destroyed the classical human-subject model and changed the focus from metaphysical dimension of life to the practical, bodily, down to earth. Such point of view became a natural consequence of western culture development where the diverse ways of a new space-time perception are realised with new technologies and mass communications net. However to create full-fledged and practically useful human model there is necessary to analyse possible perspectives of its applying, particularly in education and upbringing and this requires changes in general worldview and philosophical basis. There were considered two possible strategies of crisis overcoming – constructivism approach and transhumanism ideas. Constructivism negates the priory definite substantive human nature, his fundamental guidance and motivations. In contrast constructivism considers human to be psychological process and proposes the description of those ways humans follow constructing their lives. So human’s behaviour is not governed but chosen, and he has no already given authorities. According to transhumanism today human is changed by “post-human” capable to manage his psych, intellectual and strong-willed characteristics. In transhumanism there is also emerged extropy direction involving gradual technogenic development and human evolving on the basis of the principles formulated by max more. In those principles application more sees the philosophy of future human though all of them presuppose human to be the reason possessor capable to change himself and the world with the help of education and science. Embodiment of extropy ideas requires the significant transformation of all the educational and upbringing system and even more – the change of humankind life basis. Both approaches assert the refusal of transcendental dimension though it sharpens the question about each person contribution into the new human model formation process that could cause certain complications in implementation of both projects.
关键词：людина;антропологічна криза;конструктивізм;екстропія;трансгуманізм;психагогіка